Ветерани на сторінках преси

Ми на сторінках преси

Іршавська районна газета "Нове життя" № 37-38 від 18 травня 2013 року

________________________________

Іршавська районна газета "Нове життя" №41 від 9 червня 2012  року

________________________________

 

 

Не старіють душею ветерани                   

          Ці рядки з добро відомої пісні найточніше передають настрій, емоційний стан ветеранів війни і праці на сцені. Саме так називається пісня О. Тулікова, якою незмінно розпочинаються всі концерти цього своєрідного аматорського колективу, який здобув визнання серед ровесників та молоді і користується широкою популярністю серед шанувальників пісні.

          Пісня. Вона додала їм, колись зовсім молодим, сил і завзятку у найважчі години випробувань,коли йшли в атаку, або ж коли згадували бойових побратимів, ділили на всіх одну, ні з чим незрівняну радість Перемоги. Пісня була і залишилась добрим камертоном,який додавав сил,настроював на нові звершення на трудовому фронті.

          Життя прожити  - не поле перейти. Як згадують ветерани-хористи, було по-різному . Давались взнаки рани, ще довго снились атаки. Та задоволення й  радість приносила праця. Але без щирої, іноді бентежно-ніжної пісні, що ллється від самого серця, не обійтись. Вона потрібна їм і на схилі літ. Потрібна, як свіже повітря після дощу, як вранішня  роса.

        Життя  хочемо того чи ні, робить свої помітки. Замість пишних чубів у наших дорогих ветеранів   з’явилась в скронях сивина, стриманість у посмішках і задумливість в очах. Багатьом їм за шістдесят. Умудрені  життєвим досвідом, знаючи ціну добру й злу вони намагаються бути в строю: хто зустрічається з молоддю, хто ще працює, наскільки   дозволяє здоров’я, а хто-на заслуженому відпочинку. А необхідність у спілкуванні, бажання вилити душу, поділитись з ровесниками наболілим , звісно, не зникає, а стає потребою.

 

         Хто бував на зустрічах  кількох поколінь , слухав спогади умудрених життям людей , відчував оптимізм ветеранів, на долю яких випали такі тяжкі випробування.

         Саме під час таких зустрічей і народилась ідея: створити клуб ветеранів,  хор. Серед тих, хто цей задум доніс до ветеранів  Іршави, були добре відомі люди – М.М. Митровцій , І.І. Кампов, М.М. Стець, Ю.М. Глеба, І.І. Цільо.

         Ідею ініціаторів хору підтримало багато ветеранів. І вже четвертий рік по вівторках збираються у визначений час у малому залі районного будинку культури хористи. Це перший у нас такий мистецький колектив, який об’єднує людей не тільки за віком, але й великим бажанням приносити людям радість, відчути себе потрібними. Саме такий хор ветеранів війни і праці!

         На перших порах художнім керівником колективу був К.І. Голіба. На його долю випало згуртувати колектив, вибрати з розмаїття пісень ті які найбільш імпонують учасникам і з якими можна розпочати писати творчу біографію своєрідного колективу.

           Які ж пісні увійшли до репертуару?

          -  Нам хотілось, щоб зміст і характер пісень розкривав нашу долю, - каже один з організаторів хору М.М. Митровцій.

          Першою піснею, яку вивчали, була «Пісня про ветеранів». Хто її краще заспіває , передасть зміст, донесе задум автора, як не ми, ветерани. З таким судженням І.І. Лендєла, Є.М.Варги, Н.М.Жідов важко не погодитися. А пісні М.Машкіна! Без них не уявляє себе хор ветеранів, багато з яких ще в молодості співали аматорів самодіяльному ансамблі пісні і танцю «Верховина». Пісні закарпатського композитора увійшли до золотого фонду багатьох шанувальників пісні. А сучасні українські пісні , в яких ритм життя, пульсує молодість. Вони також потрібні.

          Нині в репертуарі хору ветеранів війни і праці понад 30 пісень. Можемо виступати годину. Стільки триває наша повна концертна програма, - ділиться думками керівник хору М.М. Митровцій.

        Правда, його з повагою називають діловим керівником. Коли треба – вирішить питання із сценічним одягом, або ж розповість, де виступатиме колектив з концертом. А пісенний керівник колективу – ветеран педагогічної праці Софія Василівна Стегура. Багато років вона керувала дитячою художньою самодіяльністю. Вміння і хист стали їй у великій пригоді.

         - Керувати, вірніше вчити пісні, з досвідченими легко. Ми на рівних. Прислухаюсь до їх думки і тепер. Спільне у нас розуміння до пісні.

           Сценічне життя цього своєрідного хору, без якого вже тепер не обходиться жодне свято, під пильною увагою багатьох шанувальників пісень воєнних років. А самим учасникам хочеться кожного разу виступати краще, залишати незабутні враження. Вони прекрасно відчули: їхні пісні потрібні. Саме так було в День Першотравня коли виступили на святковому концерті на імпровізованій сцені у новому сценічному вбранні: жінки - в голубих платтях, а чоловіки в сірих піджаках.

          Зрозуміло, що настав час подумати й про назву хору ветеранів війни і праці. Колективно вирішували. Одні пропонували назвати «Надією», інші «Мрією», «Спогадом». А думки зійшлись, що краще їх колектив іменуватиметься «Мрією», бо ж вони усі ветерани, живуть доброю надією, щирою мрією бачити голубе мирне небо над головами внуків. І поки вистачає сил, все роблять для того, щоб мрія стала дійсністю. На святковому концерті в День Перемоги знов виступатиме хор ветеранів війни і праці. Тільки ведуча вперше додасть: «Мрія». А перша пісня, яка прозвучить у їх виконанні, буде пісня О.Тулікова «Не старіють душею ветерани».

Н.Бабинець

________________________________

 

Із першим п’ятнадцятиліттям!

         Ємним словом «Ветеран» іменується хор районного центру культури і дозвілля. П'ятнадцять років тому він дебютував на святкуванні величного свята Великої Перемоги. Нині, як і у продовж усіх років ветерани даруватимуть щирі пісні своїм ровесникам, яких з повагою називають ветеранами Великої Вітчизняної війни, яким усі складаємо подяку за визволення, мирний день, чисте небо.

        Фундатори цього самобутнього аматорського колективу – І.І.Кампо, І.І.Цільо, М.М. Митровці, нажаль останніх двох уже немає серед нас. Незмінний керівник і душа хору великий шанувальник і знавець народної пісні Софія Василівна Стегура. Всі виступи відбуваються під акомпонуванням В.П. Світлика. А іршавчани не уявляють свят, оглядів самодіяльності, духовної музики без щирих і задушевних пісень хористів «Ветеран».

        Із ювілеєм Вас, хай пісня додає Вам доброго настрою, сили і бажання творити прекрасне, служить камертоном на здорове довголіття.

 

 

________________________________

ЖИВА ПІСНЯ - ЖИВИЙ І НАРОД

Хору  ветеранів – п’ять років

        На лівому березі швидкоплинної Іршавки з вікон просторого залу районного будинку культури щосереди лине щира, злагоджена багато голосова пісня. Це йде репетиція іршавського хору ветеранів, який уже на протязі п’яти років пропагує найдорожче культурне надбання – народну пісню.

         За цей недовго тривалий час творчий колектив (а нас – 40) систематично виступає на районних і обласних оглядах художньої самодіяльності, бере участь у загально – культурних заходах, дає концерти у різних куточках області. Ми виступали перед відпочиваючими санаторіїв, у Хусті, Тересві, Лисичеві, Ільниці, Білках Ч.Потоці (всіх концертів не перелічити).

         Основою хору є колишні робітниці, службовці, трудова інтелігенція. Відрадно, що найактивнішими учасниками є сімейні пари Денис і Габріела  Білинці, Павло і Емма Варги, Іван і Єлизавета Лендєли, Михайло і Ганна Мойсеї, Іван та Олена Чедрики.

         Немало зусиль докладають для організації репетицій та виступів М.М.Митровцій (староста хору) та М.М.Цільо.

         З нетерпінням і радістю ідуть на чергову репетицію ідуть всі без винятку учасники самодіяльного народного хору. І це не диво, бо заняття проходять цікаво, а керує колективом досвідчений ветеран художньої самодіяльності С.В.Стегура. У свій час вона прищеплювала любов до хорового співу вихованцям Ільницької школи – інтернату.

         З того часу незмінним керівником Софії Василівни є акомпаніатор хору В. П. Світлик.

       Пригадую 1990 рік, перший концерт колективу, присвячений Міжнародному жіночому дню. Начебто небагато часу минуло, а нині у репертуарі уже 40 пісень і серед них обробки народних пісень Петра Світлика, Надії Мельник та інших самодіяльних композиторів. А 7 січня 1995 року хор ветеранів успішно виступив з новорічними колядками перед християнами Іршави.

        Найближчим часом плануємо розучити духовні твори українських композиторів.

        Безмірно радує учасників хору те, що вони мають можливість щотижня збиратися на чергову репетицію, щоб вкотре поринути чарівний і неповторний світ народних мелодій. Відчуваємо вагому допомогу з боку райради (голова В.П. Коцан ), міської ради (голова С.С.Бобик), районного відділу культури (завідуючий Ю.Ф. Глеба).

        Звучить мелодійна народна пісня з вікон другого поверху будинку культури. Лине вона з вуст тих людей – ентузіастів, які добре знають, що якщо жива пісня то живий і безсмертний народ.

           Щасливої путі тобі, хор ветеранів, у безмежному світі народної пісні!

І. Кампо, учасник хору

________________________________

Хору ветеранів три роки

           Вже три роки минуло , як постійно виступає на сцені хор ветеранів війни і праці, яким керує колишня вчителька Стегура  Софія Василівна. Їй би відпочивати, няньчити внуків, але не такий наш керівник: вона встигає і тут. Та це й зрозуміло – вона великий ентузіаст художньої самодіяльності.

          Учасники хору, як і Софія Василівна,  завзяті ентузіасти , любителі сцени, тому свій вільний час присвячують аматорському мистецтву. Репетиції завжди проходять з повним складом хористів, і кожна з них приносить усім насолоду.

           За згаданий період ми вивчили багато українських та закарпатських пісень, а також російських, угорських, словацьких.  Тепер хор готує репертуар до шевченківських днів, вивчаємо твори «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи мої…» та інші.

           За три роки аматорської праці ми виступали не тільки на сценах будинків культури нашого району, але й в санаторіях «Синяк», «Сонячне Закарпаття», «Коопертатор», та на деревообробному комбінаті с. Тересна Тячівського району. Наш хор брав участь і в  конкурсі на кращу колядку і одержав грошову премію, яку колектив віддав на будівництво нової церкви.

          Всі наші виступи пройшли з успіхом, у переповнених залах. Нас вітали, дарували квіти, і ми побачили, що комусь потрібні, і ми, ніби одержали другу молодість, відчули, що можемо виконати будь – яку пісню. Навіть складні твори нам під силу. Про це говорить і той факт, що виконуємо їх на чотири голоси. Пісня приваблює не лише нас, але й наших онуків, яких на концертах повний зал, що нас радує.

          У хорі ветеранів війни і праці бере участь 39 чоловік, у тому числі 5 сімейних дуетів – це Варгів, Білинців, Лендєлів (В.В.), Чедриків та  Лендєлів (І.І.).

        Звичайно, наші успіхи в аматорському колективі не були б такими без нашого незмінного концертмейстера Віктора Петровича Світлика. Ми щиро йому вдячні.

 І. Кампо, учасник хору