четвер, 4 жовтня 2018 р.


Будні та свята хору “ Ветеран” Іршавського РБК

після  літніх канікул 2018 р.

Ура!!! Канікули закінчились! Ми такі раді, що знову зустрілись на наших репетиціях. Засмаглі (літо цього року  було спекотне), сповнені сил та енергії. Садово-городні роботи вже підходять до завершення, і наші комори істотно поповнились запасами на зиму. Школярі радіють, коли канікули починаються, а ми навпаки. Що й казати. Скучили ми один за одним, хоч поодинці і не раз зустрічались в  Іршаві. Але  це не то. А от коли ми разом, всі, та однією командою... Оце вже насправді свято для нас. Так от: перші репетиції  пройшли дуже весело та радісно. Насамперед  ми привітали своїх колег-ювілярів з днем народження.  Так-так, саме ювілярів. Я вважаю, та напевне зі мною погодяться всі, що після 70 років прожитого життя - кожен рік вважається ювілейним. Ось так! А ювілярів у нас назбиралось чимало: це і Ігор Берегій, Людмила Митровцій, Марія Парада  і Михайло Вакара. Та це ще не все. У нас ще була одна дуже надзвичайно приємна подія — нашому керівнику хору Оксані Сідор  виповнилось 35 років, ні не з дня народження, (хоч думаю, що вона погодилась б на це), а трудового стажу. Та для творчих працівників такого поняття як  “стаж роботи“ не існує ( в моєму розумінні). Якось Оксана Іванівна у своєму інтерв'ю сказала: “Я виросла  в клубі...“. Звідси і виходить, що творчий стаж значно більший, і почався він у неї ще з дитинства. Добра,  талановита, толерантна, скромна та до того ж і красива. От бачите скільки в одній людині зібралось хороших, позитивних якостей.  Ми радіємо з того, що в нас такий керівник. А то буває і інакше - людина наче і нічого, та при першому спілкуванні і не хочеться вдруге мати з нею розмову. Далі повторили ми наш репертуар, бо попереду концерти, концерти...
21 вересня ми поїхали в с.Чорний Потік вшанувати пам'ять загиблих партизанів, які захищали наш край від німецьких фашистів. Їхали в автобусі і кожен думав про своє. Якось сумно було на душі.  Відбувся мітинг, на якому виступили голова села , представники району та запрошені гості. Зразу після мітингу ми заспівали пісню  “ Спаси і помилуй нас, Боже ”, в'язанку коломийок  “Сидить сокіл” та “ У неділю рано”. Пісні полинули високо в небо, над горами, ніби дякуючи народним месникам, які захищали наш чудовий край, край смарагдових смерічок та числених потічків з чистою, прозорою і такою живильною водою. І зараз на сході України неспокійно - іде війна. На мітингу виступила військовослужбовець з Виноградова  -  зовсім юна дівчина, і з сльозами на очах розказала нам , що цього року на цій війні у неї загинув рідний брат. Спокійно слухати цю розповідь не можна було. Я думаю, що в багатьох з нас стиснулося серце від жалю та болю, і на очах бриніли сльози. А скільки молодих солдат уже загинуло, залишивши після себе незабутні, світлі спогади...
23 вересня в районному будинку культури відбувся фестиваль духовної пісні. На цьому фестивалі приймали участь багато хорових колективів району, і ми також. Хор виконав пісню ” Спаси і помилуй нас, Боже”, та “ Просимо, тя, Діво”. Відчуття урочистості, піднесеності та роздумів про подальше життя    довго не покидало нас.
Сьогодні 1 жовтня. Кажуть що це день людей похилого віку. Але це  насправді не про нас. Може це про тих кому вже за 100? А нам же тільки (як я вже писала) по сім...надцять років. Як правильно примітила наша колегиня  Павльо Марія, ми відносимось до людей поважного, або ж літнього віку. Літнього віку краще, і то на самому початку літа. За літом приходить осінь, зима і надія. Надія на краще життя-буття, на те, що на кінець в нашій Україні знову запанує мир та злагода, не буде цієї клятої війни.
Цього ж дня, по запрошенню керівництва санаторію “Боржава”, що знаходиться в с.Довгому ми відпрацювали свою концертну програму. Керівництво санаторію нас тепло зустріло, надало транспорт . Як завжди концерт ми почали з духовної пісні ”Спаси і помилуй нас, Боже”.  А взагалі то репертуар у нас різноманітний - і в'язанки коломийок “Сидить сокіл” та “Шуміла діброва”, “Рідна  Верховина” у виконанні нашого соліста Семена Цільо, а також і жартівливі пісні - “Там около Левочі, “У неділю рано“,  і багато інших пісень. Закінчували ми свій концерт традиційно піснею ”Ветерани”.  
Співали ми як ніколи,  легко, весело, злагоджено, на одному подиху.  І знову ж таки Єлизавета Дарімова розказала  смішну гумореску, яка всім дуже сподобалась. Тепло реагували на наш виступ глядачі . Вони неодноразово нагороджували нас криками “браво”, що було дуже приємно. А потім  підходили до нас, розпитували про все, хвалили наше Закарпаття  і фотографувались з нами на пам”ять. В свою чергу ми побажали відпочиваючим доброго здоров'я і запрошували ще не раз приїхати до нас.  В “Боржаві” ми виступаємо цього року  вже вдруге. А це  значить, що їм подобаються наші пісні та їх виконання. “Кавилювали ми і фіглювали”. Ось на телефонний дзвінок наша Аня Ракович  серйозно відповіла: ”А я на гастролях. Прошу не турбувати”. Та вона правду й сказала, це і є наші гастролі. Добре, коли все добре.  Може це тому, що нам допомагали наші рідні гори,  чисте  повітря з ароматом духмяних трав? Повертались додому ми радісні та щасливі.
І ще одна радісна подія - наш хор омолоджується. Не думайте, що ми молодші стаємо (а як би було добре, аби якимось чином так і сталося!). Це до нас прийшли співати дві приємні молоді  жіночки, вже учасниці нашого хору - Марія  Сак із с. Сільце, та Марта Делеган  із с. Загаття. Обидві вони працівники культури. Маючи такі гарні та сильні голоси, вони вже дебютували на цьому концерті. Думаю, що їм подобається наш колектив.
Ось так ми і живемо.
Людвіга Коваленко
                                                 учасниця хору Ветеран“ Іршавського РБК.
                                                        жовтень 2018 р.














Немає коментарів:

Дописати коментар